Доцільно розробити нові підходи до правової охорони комп’ютерних програм, а не шукати способів захисту старими методами

Про це сказав суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сергій Бурлаков на VIIМіжнародному судово-правовому форумі, організованому газетою «Юридична практика», який відбувся 5 червня 2019 року. Суддя, до призначення у ВС адвокат і науковець, виступив з доповіддю на тему «Охорона комп’ютерної програми: новий погляд на стару проблему». Він пояснив, що ІТ-галузь – одна з найперспективніших, а програмісти воліють мати ефективні механізми захисту прав на свої розробки.

Сергій Бурлаков зазначив, що Європейська патентна конвенція не передбачає патентування  комп’ютерних програм, математичних і алгоритмічних методів, що містяться в програмному забезпеченні. Однак, звернув увагу доповідач, наприклад, у США прецедентна практика склалася так, що відповідний патент отримати можна. Тому багато стартапів реєструють офіси саме у Сполучених Штатах.

Натомість у Німеччині, до патентної системи якої близька українська, на законодавчому рівні у 2013 році заборонили патентування комп’ютерних програм як таких і виключили їх із-під патентної охорони, хоча до того було видано понад 100 тис. відповідних патентів. У нашій країні комп’ютерна програма юридично прирівняна до твору та охороняється засобами авторського права. Така охорона, вважає доповідач, не забезпечує повного й ефективного захисту прав розробників у випадку прямого чи непрямого порушення їхніх прав інтелектуальної власності. Тож в останні роки спостерігається негативна патентна практика обходу законодавчої заборони шляхом зазначення у формулі технічного рішення серед технічних ознак, що можуть отримати патентну правову охорону, непатентоздатні нетехнічні ознаки за моделлю: технічні – нетехнічні – технічні ознаки. Як зазначив Сергій Бурлаков, такі патенти можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Суддя бачить проблему в тому, що нині йдуть спроби в умовах четвертої науково-технічної революції (НТР) застосовувати правові механізми, запроваджені у третій. Інформаційні машини з програмним управлінням оперують чотирма вимірами: трьома у просторі та одним у часі, а термодинаміка, на якій базується третя НТР, існує лише у тривимірному просторі. «Фактично ми намагаємося вмістити у критерії патентоздатності об’єкти інформації, придумані вже у зовсім іншій цифровій економіці. Тобто намагаємося нове умістити у старе», – пояснив доповідач.

Тож, вважає він, доцільно розробити нові підходи до охорони комп’ютерних програм. Науковці вже визначили шість питань, на які треба відповісти, щоб захистити математичний алгоритм, що є основою будь-якої комп’ютерної програми. За відповідними критеріями можна було б надавати комп’ютерним програмам захист на новому рівні засобами, які притаманні патентному праву. На думку Сергія Бурлакова, у цьому питанні доцільно рухатися покроково: від класичної моделі патентного права до перехідної, де передбачити охорону винаходів, пов’язаних із комп’ютерними програмами, а далі – до охорони алгоритмів, і в кінцевому варіанті – до охорони безпосередньо комп’ютерних програм. 

Із презентацією доповіді Сергія Бурлакова можна ознайомитися за посиланням.

Прес-служба суду